Ви знаєте, що день, то більш дивуюся,
Російській раті, тактиці, війні,
Звідкіль жорстокість і та маячня,
Хто вас родив, убивці москалі?
Закований в кайдани їх солдат,
Немовби той скажений звір,
З якими почестями йтимуть на парад,
Тут не допоможе вже мийдодір.
Не змити глум і кров людську довіку,
Різані стропи – це вже для своїх,
Ми дізнаємось правду щодень гірку,
Когось іще від цього душить сміх.
Кров, мов та річка йде із берегів,
Наш президент, немов сліпі волають,
А він звихнувся і давно вже озвірів,
Облуда очі їх не покидає.
Не знаєш, що на таці піднесуть,
Лицеміри, брехуни, шакали,
Своє по повній мірі відгребуть,
Їм не минути Божої вже кари.
А матері в собі той біль несуть,
Дзвонити треба всім в церковні дзвони,
Та в них також давно продажна суть,
Попи-убивці й досі б’ють поклони.
Чекають на гостинці з поля бою,
Ще й розміри скидають залюбки,
Давно не товаришують з головою,
Зомбовані нелюди – гопаки.
Як вірити брехливій пропаганді,
НАТО, бандери убивців прикриття,
Не тому ви, як звірі нині раді,
Бумеранг летить не знати звідкіля.
![Антоніна Грицаюк-Ви знаєте, що день, то більш дивуюся](https://antonina.in.ua/wp-content/uploads/2022031301-1019x615.jpg)
Вірш про війну. Вірш про російських фашистів, вірш про звірство російських військових. Російська орда, навала орків.