Ви знаєте, що день, то більш дивуюся,
Російській раті, тактиці, війні,
Звідкіль жорстокість і та маячня,
Хто вас родив, убивці москалі?
Закований в кайдани їх солдат,
Немовби той скажений звір,
З якими почестями йтимуть на парад,
Тут не допоможе вже мийдодір.
Не змити глум і кров людську довіку,
Різані стропи – це вже для своїх,
Ми дізнаємось правду щодень гірку,
Когось іще від цього душить сміх.
Кров, мов та річка йде із берегів,
Наш президент, немов сліпі волають,
А він звихнувся і давно вже озвірів,
Облуда очі їх не покидає.
Не знаєш, що на таці піднесуть,
Лицеміри, брехуни, шакали,
Своє по повній мірі відгребуть,
Їм не минути Божої вже кари.
А матері в собі той біль несуть,
Дзвонити треба всім в церковні дзвони,
Та в них також давно продажна суть,
Попи-убивці й досі б’ють поклони.
Чекають на гостинці з поля бою,
Ще й розміри скидають залюбки,
Давно не товаришують з головою,
Зомбовані нелюди – гопаки.
Як вірити брехливій пропаганді,
НАТО, бандери убивців прикриття,
Не тому ви, як звірі нині раді,
Бумеранг летить не знати звідкіля.
Вірш про війну. Вірш про російських фашистів, вірш про звірство російських військових. Російська орда, навала орків.