У серцях вирви на віки

Антоніна Грицаюк-У серцях вирви на віки

У серцях вирви на віки,
Із покоління в покоління,
Украй зганьбились свояки,
В яких українське коріння.

Глумитись так – це просто жах!
Зграя убивць і катів,
Не змиєт кров ту на руках,
Весь світ від вас давно прозрів.

Брехуни, вічні мародери,
Ледащі, хай вам буде грець,
Несет якісь свої химери,
Та байкам вашим йде кінець.

Як, кате, ти заглянеш в очі
Своїй дитині розкажи,
Здригайсь, скотино, серед ночі,
Хай вбиті йдуть до тебе в сни.

Розплата вже не за горами,
Людське терпіння без межі,
Підуть кривавими стежками,
Знайдуть вас кляті москалі.

Антоніна Грицаюк-У серцях вирви на віки
Антоніна Грицаюк-У серцях вирви на віки(Фото з інтернету)

Вірш про клятих москалів. Про вирви у серцях. Про свояків з українським корінням. Про убивць і катів. Про кров на руках. Про брехунів та мародерів. Про химери та байки. Про катів. Про розплату. Про людське терпіння.

Поділіться дописом

Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn
Share on print
Друкувати