Ти чуєш, мамо, пташечка співа,
На зламаній гілці вправно примостилась,
То моя янгольська душа,
До сорока днів ще залишилась.
Скільки таких як я кругом літа,
Невинно вбитих – це один лиш жах,
Тіло померло, а жива душа,
За вас, рідненьких, не лишає страх.
Бігти не треба, мамо, вже мені,
Твоя молитва щира – це мій хліб,
Я знаю відчай в тебе на душі,
Ти маєш жити і продовжити наш рід.
Щоб ворогам було не до снаги,
Хоч в снах на землю нашу зазіхнути,
З часом зітруть усі сліди війни,
Та втрати біль ніколи не забути.
Вірш про янгольські душі. Про спів пташечки. Про невинно вбитих. Про щиру молитву. Про продовження роду. Про ворогів. Про сліди війни. Про біль втрати.