Мов карусель, крутиться світ
Від страшної війни,
У підземеллі сидить кріт,
Йому не до снаги.
Піти в народ глянути в очі,
Поставити крапки,
Плюнути в слід десь є охочі,
Вклонитись залюбки.
Як повелися на брехню,
Немовби почманіли,
Вірять в політику свою,
А фейки дають сили.
Весь бачить світ наругу,
А їм, то все пусте,
Вірять не в Бога, а катюгу,
Він всім маразм несе.
Кров річкою, де їхній слід,
Де не посій там вродять,
Давно звихнувся їхній дід,
Синів іще народять.
За гроші душу продають,
Забули про святе,
В прикрасах, килимах їх суть,
Накрадене чуже.
Як докотились, розкажіть,
Чи мало у вас землі?
До ладу в себе доведіть,
Купаєтесь в багні.
А жаба душить, ох зараза,
Люди не так живуть,
Невиліковна в вас проказа,
Гниле нутро тут суть.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/11322885/
Вірш про страшну війну. Про крота в підземеллі. Про політику брехні та фейків. Про наругу над Україною. Про ріки крові. Про бездушність. Про заздрість. Про гниле нутро.