Глибока ніч, мов у піску криниця.
Хтось тихо спить, комусь в жаху не спиться.
Гуде сирена, гучно не вгава –
Страшні реалії, непрошена війна.
Безвинні дітки гинуть… Ну, за що?
Наказ вбивати всім дає х…ло.
Мов ті шакали, черево напхати –
А по два боки плаче з горя мати.
Катують полонених і вбивають…
Козацьку міць ніколи не зламають!
Гори ти в пеклі, свита вся ворожа,
На світі жити геть уже не гоже.
Усі кордони честі і моралі
Ви розгубили, як в багні сандалі.
А Божий суд ще буде, і він є –
Повною чашою заплатить за своє.
Солоні сльози – не вода це нині.
Ще запанує мир у Україні!
Все відбудуємо і станемо на ноги,
Та на віки розійдуться дороги.
Кордон глибокий, ще й бетонна глиба –
Це не колишня вже земельна скиба.
Від нелюда-сусіда – на замок.
На всі віки дали ви нам урок.
Вірш про війну. Про біль матерів. Про мужність воїнів. Про віру в перемогу світла над темрявою.