Ой, котилась бочка,
З крутого горбочка,
А в ній москалі,
Мовби на коні.
А бочечка скік-скік,
Не один так рік,
В один день розпалась,
З землею зрівнялась.
А з земельки ох-ох,
Росте чортополох,
Хто йде, той минає,
Туди не ступає.
Там панує гаддє,
Все йому не ладнє,
Ту бочку латає,
А вона всихає.
Плюють собі в руки,
Ще мало науки,
Досить вже скакати,
Весь світ плюндрувати.
Жнива не за горами,
Йдіть у стрій з ціпами,
Кладіть у покоси,
Чортополох за коси.
Ще й снопи в’яжіте,
Чуєте, не спіте,
Лихо вже у хаті,
А ви й досі раді.
Ох, страшні обжинки,
За дітьми поминки.
![Антоніна Грицаюк-Ох, страшні обжинки](https://antonina.in.ua/wp-content/uploads/2022040202.jpg)
Вірш про москалів. Про бочку. Про горбочок. Про розпад бочки. Про чортополох. Про гаддє. Про жнива. Про страшні обжинки. Про поминки за дітьми.