Ох, страшні обжинки

Антоніна Грицаюк-Ох, страшні обжинки

Ой, котилась бочка,
З крутого горбочка,
А в ній москалі,
Мовби на коні.
А бочечка скік-скік,
Не один так рік,
В один день розпалась,
З землею зрівнялась.
А з земельки ох-ох,
Росте чортополох,
Хто йде, той минає,
Туди не ступає.
Там панує гаддє,
Все йому не ладнє,
Ту бочку латає,
А вона всихає.
Плюють собі в руки,
Ще мало науки,
Досить вже скакати,
Весь світ плюндрувати.
Жнива не за горами,
Йдіть у стрій з ціпами,
Кладіть у покоси,
Чортополох за коси.
Ще й снопи в’яжіте,
Чуєте, не спіте,
Лихо вже у хаті,
А ви й досі раді.
Ох, страшні обжинки,
За дітьми поминки.

Антоніна Грицаюк-Ох, страшні обжинки
Антоніна Грицаюк-Ох, страшні обжинки(Фото з інтернету)

Вірш про москалів. Про бочку. Про горбочок. Про розпад бочки. Про чортополох. Про гаддє. Про жнива. Про страшні обжинки. Про поминки за дітьми.

Поділіться дописом

Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn
Share on print
Друкувати