Вірші

Антоніна Грицаюк-Кличе літо до комори

Кличе літо до комори

Кличе літо до комори,
Свіжим пахне там зерном,
В вулик поспішають бджоли,
Почастують всіх медком.

Яблука соком налиті,
Ніздрі лоскоче аромат,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Єднаймося – ми того варті

Єднаймося – ми того варті

Моя держава – це частина серця,
В якому щирість, відданість, любов,
Це вода синя чистого озерця,
У ньому віру в майбутнє ти знайшов.

Читати →
Антоніна Грицаюк-А ви ідет на дно

А ви ідет на дно

Горланять кури на кублі,
Від ляку одуріли,
Гатять із ночі москалі,
Що, скажеш, озвіріли.

Корова мукає в хліві,
Ладна ланцюг зірвати,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Мамо, не плач!

Мамо, не плач!

Мамо, не плач, я тут не сирітка,
Мене тут голубить якась чужа тітка,
У неї десь доня там залишилась,
Вона тобі, люба,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Працює бумеранг і нині

Працює бумеранг і нині

Волає небо і земля,
Карайте вбивцю-москаля,
Катам не гоже з людьми жити,
Їх треба в пекло поселити.
За що знівечене дитя?

Читати →
Антоніна Грицаюк-Гостинцями частує літо

Гостинцями частує літо

Гостинцями частує літо,
Все в насолоду до смаку,
Та не усе буде спожито,
Щось затанцює в баняку.

У морозильнику тісненько
Вляглись запаси до нових,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Іуди брехуни

Іуди брехуни

Змішались зорі і земля,
Немовби у єдине,
Наслав нечистий москаля,
Цвіт України гине.

Брудні у нечисті копита,
Від люті горять очі,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Між нами не кордон, а прірва

Між нами не кордон, а прірва

Матусю, нене, я в біді,
Мене катують москалі.
Рідненька, чуєш, ти молись,
А пам’ятаєш, як колись?
Я вчив старанно їхню мову,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Ненажерлива голота

Ненажерлива голота

Клекотіли журавлі
На обпаленій вербі,
Їхнє тут було кубло,
Та підкралось миттю зло.
Обсмалило, обпалило,
Лелечат всіх загубило.
Всюди смерть одна лиш ходить,

Читати →