Летіли лелеки над хатами,
Зазирали в вікна до мами,
А мама не бачить, не чує,
В засвіт сердечна мандрує.
Свічечка горить, догоряє,
Вся родина гірко ридає.
А вона, немовби сміється,
Ой, не плачте, лихо минеться.
Віджила своє на цім світі,
Сивиною коси сповиті.
Натруджені руки враз склала,
Немало в житті бідувала.
Прийшла смерть, забрала раптово,
І була нагода чудова.
Мама щиро на ніч молилась,
А тоді тихенько схилилась.
Душа з тіла майнула,
Та мама навіки заснула.
Ой, не плачте, діти, не треба,
Бо дорога ясна до неба.
Ой, не плачте, любі онуки,
Полишила земні я вже муки,
Ви молітесь щиро і кайтесь,
До Бога частіше звертайтесь.
![Антоніна Грицаюк-Вічність мами](https://antonina.in.ua/wp-content/uploads/2022081703-923x615.jpg)
Вірш про мамину вічність. Про горе для родини. Про натруджені руки. Про раптову смерть. Про нічну молитву. Про відхід душі. Про плач дітей та онуків. Про покаянна до Бога.