Про природу

Антоніна Грицаюк-В солов’я вселився шок

В солов’я вселився шок

В солов’я вселився шок,
Порудів ураз бузок,
Геть не той став вже вінок.

Іде травень до межі,
Скоро з’являться малі,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Заквітчаний травень

Заквітчаний травень

Скидає вишня пелюстки,
Лишає тільки плід,
Вітер їх гонить залюбки,
Куди не глянь скрізь слід.

Вже травень яблуню в танку
Весільному кружляє,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Лину туди, де сонце і роса

Лину туди, де сонце і роса

Лину туди, де сонце і роса,
Злилися палко в одне ціле,
Вона до неба швидко відліта,
Те дійство неповторне і невпинне.

Її беруть в обійми небеса,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Земелька наша щедра і свята

Земелька наша щедра і свята

Дихнути хочеться на повні груди,
Ні ковіду сказати, ні війні,
І закричати: “схаменітесь, люди!
Життю радійте, прийдешній весні.”

Воно таке,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Січень загуляв

Січень загуляв

Ох, і стався тарарам,
Січень зразу загуляв,
Водить дивні хороводи,
Не чекали всі негоди.
Швидко сніг побіг водою,
Щось не ладиться з зимою.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Владу бере в руки зима

Владу бере в руки зима

На місяць вив собака ніч,
Зараза всіх дістав,
Кіт з холоду подерсь на піч,
Мороз та й не вгавав.
Сиділи кури в курнику,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Де родивсь там користь дай

Де родивсь там користь дай

Вмостився ворон на гілляку,
І кричить, мов з переляку.
Пара з дзьоба, аж летить,
Ну, худоба, чом кричить?

Тут снігур десь вмить з’явився,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Зимові спогади

Зимові спогади

То дощ, то сніг не розбереш,
Но не зима – справжня халепа
Мов всюдихід по воді йдеш,
Зимі вже схаменутись треба.

Так як колись уже нема,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Життя вирує

Життя вирує

Ступа на землю ніч глибока,
Така зваблива, кароока,
Намисто зоряне наділа,
Закоханих приворожила.

А місяць бачить ту картину,
Ходить по небу він без впину.

Читати →