Збентежена ніч,
Зазирала в вікно,
А там, мовби Січ,
Моторошно було.
Бабуся старенька
Щосили стогнала,
А синова пелька
Лайливо горлала.
Крутив старі руки,
Які так боліли,
За що такі муки?
Дай, Боже, їй сили.
– Давай, стара, гроші,
Знаю, що сховала,
Не йшли на розкоші,
Все в торбу збирала.
Що шкода дитині,
Чого галасуєш?
Такі часи нині,
Нікого не здивуєш.
Всі сидять по норах,
За сіма замками,
– За що так мордуєш,
Геть не шкода мами?
– Ти що одуріла?
Дозу мені треба, –
Душа озвіріла,
– Час тобі до неба.
Ніж, мов те чекав,
В руках метнувся,
А він все крамсав,
Тоді схаменувся.
Не за те, що вбив,
Став шукати гроші,
З ломки вовком вив,
Вирячивши очі.
Знайшов небагато,
Так, дрібна заначка,
– Що стара, собако,
Де з грошима пачка?
Геть собі подався,
Серце не боліло,
За що так знущався?
Тіло задубіло.
Вірш про сина-вбивцю. Вірш про вбивство сином матері. Вірш про сина-наркомана. Вірш про неблагополучного сина, що вбив рідну маму.