Йшов навпростець,
Так навмання,
Певно кінець,
Ні, маячня.
Чужа земля,
Чужі закони,
Десь є рідня,
Зірвав пагони.
За що вбивав?
Дурман, туман,
Грошей жадав,
Зірвався план.
Мов пес приблудний,
Йде лісами,
Собі огидний,
Хоче до мами.
Аж тут облава,
На землю впав,
Вона волала,
За що топтав?
Хватав за ноги,
Благав пощади,
Зійшлись дороги,
Ну, Бога ради.
Хотілось жити,
Волав щосили,
Дайте попити,
Руки тремтіли.
Воду ковтав,
Немов востаннє,
Сльози втирав,
А сонце раннє.
Воно сміялось,
З нього згори,
Ну, що дісталось,
Чого прийшли?
Панує воля
На цій землі,
Жебрацька доля,
У вас москалі.
Назад вертайте,
Годі блукати,
Запам’ятайте,
Ви не солдати.
Кати-убивці
Та мародери,
Лідери-кровопивці
Плетуть химери.
А ви танцюєте,
Під їхню дудку,
Катів лиш чуєте,
Ідет за будку.
Везет трофеї,
Весь світ сміється,
Що ж, іудеї,
Все відгукнеться.
Вірш про вбивцю. Про чужу землю. Про жагу до грошей. Про облаву. Про благання пощади. Про жебрацьку долю москалів. Про катів-убивць. Про мародерів. Про вкрадені трофеї.