За що тримає ця земля
Ката-убивцю москаля,
За що? У кого запитати?
Голосить осиротіла мати.
І дітки сльози проливають,
Маму у вічність проводжають.
Мале зґвалтоване дитя,
За що загублене життя?
Пошматані дівочі долі,
Пекельні муки у неволі.
Голодом зморені, за що?
Ущент все знищене село.
Ірпінь, Гостомель, Волноваха,
Заради вкраденого лаха…
А Мелітополь російськомовний,
У вирвах весь від горя чорний.
Немов у тирі, для розваги,
Стріляють воїни-невдахи.
Живі мішені, зв’язані руки,
Для чого ці живуть тварюки?
Для них не місце на землі,
І вічній брехливій маячні.
Вірш про війну в Україні. Про катів-убивць москалів. Про дитячі сльози. Про зґвалтованих дітей. Про пекельні муки в неволі. Про знищені села. Про Ірпінь, Гостомель, Волноваху та Мелітополь. Про тварюк. Про брехливу маячню.