Почубралось воронячче,
Перше регоче, друге плаче.
Третє дає драпака,
Ось комедія така.
Кріт в норі тремтить від ляку,
Запроданця вб’ю собаку.
А щурі ті з корабля,
Щось волають тра-ля-ля.
Поки йдуть іще куранти,
Де не глянь комедіанти.
А шакали, а шакали,
Хвости між ноги повпихали.
Клигають, гублячи слину,
Захотіли Україну.
Аж тут зась, не так було,
Захиталося кубло.
Архітектура летить вниз,
Геть невдалий цей круїз.
А пискляві мишенята,
Всі бояться крота-тата.
Дітей на бійню віддають,
Брехню, немовби соску, ссуть.
Яка мізки виїдає,
Всю людяність вбиває.
Вірш про невдалий круїз. Про вороняччя. Про крота в норі. Про запроданця. Про шакалів. Про дітей на бійні. Про боягузів. Про брехню.