Жнива покликали у поле,
Колос від вітру шелестить,
Перша стерня вже ноги коле,
Комбайн в роботі кожну мить.
Дощ іде, оце халепа,
Просили слізно – не було,
Трохи пішов, та вже не треба,
А він пиріщить, мов на зло.
Свої закони є на небі,
Не буде так, як хочем ми,
Усе здолаєм при потребі,
Підуть напевно вже гриби.
Майнуть в корзину маслюки,
П’янкий сосновий аромат,
Помістяться й боровики,
Дороги вже нема назад.
Кажуть, що літні, то не те,
То все брехня, скажу, я вам,
Для мене дійство те святе,
Натішуся – людям роздам.
Наснага є знову у ліс,
Про втому мови геть немає,
Такий цей до душі круїз,
Вона від радості співає.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/1209491/
Вірш про природу. Про колосся в полі. Про стерню. Про комбайн. Про дощ. Про гриби. Про корзину. Про маслюки. Про сосновий аромат. Про ліс. Про наснагу.