Злилися долі в одне ціле

Антоніна Грицаюк-Злилися долі в одне ціле

Злилися долі в одне ціле,
Хоч різні погляди у двох,
Він відпустив все наболіле,
В неї в душі переполох.

У нього шлюб вже за плечима,
У неї роман не вдався геть,
Лишилась десь його дитина,
Вона зневірена ущерть.

Діти – її болюча тема,
Вже не судилося і край,
В нього ділилася дилема,
Дитині там його не рай.

Злилися душі у єдине,
Зріднилися в одну мить,
Ділили щиро наболіле,
Син ніжками вже тупотить.

Голубить, пестить другу маму,
Шепоче ніжні їй слова,
Гоїть щоденно болючу рану,
Вона, як квітка, розквіта.

І ось дав Бог, чи так судилось,
В ній зародилося життя,
І це все правда, не наснилось,
Таке воно земне буття.

Антоніна Грицаюк-Злилися долі в одне ціле
Антоніна Грицаюк-Злилися долі в одне ціле(Photo by Jonathan Borba)

https://www.pexels.com/uk-ua/photo/2917382/

Вірш про дві долі. Про дитину. Про злиття душ. Про сина. Про болючу рану. Про зародження життя. Про земне буття.

Поділіться дописом

Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn
Share on print
Друкувати