Відпусти, благаю відпусти,
Досить вже ілюзій, сподівання,
Замету усі твої сліди,
Заспіваю, немов пташечка із рання.
Полечу до неба залюбки,
Не боявшись крила обпалити,
І розвію вітром всі плітки,
Я ще зможу щиро полюбити.
Іди, не озирайсь назад,
Поміж нас давно вже чорна смуга,
Її не вкриє білий снігопад,
Давно тобі я стала вже не люба.
У грудях серце стало камінцем,
Тобі там місця вже давно немає,
За часом втраченим нестерпний щем,
Але воно розм’якне й покохає.
Вірш про кохання. Вірш про нерозділене кохання, про розлуку, про зраду. Вірш про розлучення, про душевний біль