Ой, йшла кладкою поперечкою,
А там полечком навпростець стежкою,
А та стежечка та й звивалась,
Вдаль волошками простелялась.
Як вінок сплела озирнулася,
Пісню завела посміхнулася.
Ой, ти, полечко, колосом шелестиш,
Щедра, нивонько, день і ніч не спиш
День і ніч не спиш, вітер не дає,
Може знаєш, де кохання моє.
Нива маками засміялася,
Марно, дівчино, хвилювалася.
На горбочку ген суджений іде,
Крута стежечка до купки зведе.
Вже й хустиною в’яже рученьку,
Щиро дякує за те доленьку.
Давно нива та молотилася,
Чи було це все, чи наснилося.
Вірш про кохання. Про поле з волошками. Про сплетений вінок. Про колоски в полі. Про щедру ниву. Про судженого на горбочку. Про круту стежечку. Про щасливу доленьку.