Закохався хлопець в волошкові очі,
Мріє про ті очі, в день і серед ночі,
Ох, очі, ви, очі, що ви наробили,
Козакове серце коханням розбили.
З журбою подався на війну хлопчина,
У слід лиш сміялась з гордістю дівчина.
Ішов, мов по лезу, кулі не боявся,
Не раз він із смертю та й за руки брався.
Вмерти не судилось, повертати час,
На орден героя вже прийшов наказ.
Нагорода сяє, крокує козак,
Знов очі шукає, все йому не так.
Вийшла та дівчина, в’язала хустину,
Ти пробач, козаче, ту мою провину.
Зазерни у очі, там живе надія,
З тобою побратись давня моя мрія.
Вірш про волошкові очі. Про козака та дівчину. Про кохання. Про війну. Про смерть. Про орден героя. Про зустріч. Про надію.