Згадаю час, літа я ті,
І ту святу годину,
Коли матуся із печі
На стіл кладе хлібину.
Немовби сонця промінці,
Вложила в неї мама,
Руки ж у неньки золоті,
Любов до хліба й шана!
І стиха мовить нам слова,
Вони, немов молитва,
– Хліб усьому в нас голова,
Не зневажайте хліба!
Шануйте хліб, любіте хліб,
Під ноги не кидайте,
Так, як шануєте батьків,
Навік запам`ятайте.
І ось на скронях сивина,
Вже сипле білим снігом,
Але ті мамині слова,
Я повторюю дітям:
– Шануйте хліб, любіте хліб,
Під ноги не кидайте,
Так, як шануєте батьків,
Своїх дітей навчайте!
https://www.pexels.com/photo/human-holding-a-bread-745988/
Вірш про хліб. Про важливість шани до хліба і важливість цінування людської праці. Хліб- усьому голова. Шануйте хліб, любіте хліб, під ноги не кидайте!