Ой, летіла зозуленька

Антоніна Грицаюк-Ой, летіла зозуленька

Ой, летіла зозуленька
Та сіла на дуба,
Зажурилась стара ненька,
Всім стала нелюба.

Ой, летіла зозуленька
Та й стала кувати,
Болить мамине серденько,
Як вік доживати?

Ой, летіла зозуленька,
Сіла на калину,
Плаче слізно стара ненька,
Сльозам нема впину.

Ой, летіла зозуленька,
Та й на вишню сіла,
Старість стукає у двері,
Мама геть безсила.

Ой, летіла зозуленька
Високо за хмари,
Вертайт, діти, просить ненька,
Розвійте всі чвари.

Ой, летіла зозуленька,
У чужі кубельця,
Щиро дітки я горнула
Вас до свого серця.

Ой, кувала зозуленька,
Лиш стало світати.
Пішла в засвіт стара ненька,
Не дав Бог діждати.

Антоніна Грицаюк-Ой, летіла зозуленька
Антоніна Грицаюк-Ой, летіла зозуленька(Photo by RODNAE Productions)

https://www.pexels.com/uk-ua/photo/8865408/

Вірш про стару неньку. Про зозуленьку. Про біль у серці. Про плач без впину. Про старість та брак сили. Про дітей. Про відхід в засвіт. Про марні чекання.

Поділіться дописом

Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn
Share on print
Друкувати