Осіння мряка вкрай дістала,
Дощить без впину день при дні,
Бабине літо закувала,
Немов залізні кайдани.
В селі роботи ще без міри,
Не в силі все те подолати,
Плоди на радість всім родили,
Негода не дає зібрати.
Худоба нехотя йде в поле,
Яка там паша, аби з хліва,
Стерня у полі іще коле,
До плуга проситься земля.
Кіт стрімголов летить до хати,
На вечір димарі димлять,
Та якось треба виживати,
А українці не засплять.
Як там не є, усе до ладу,
Така хазяйська вже рука,
Як виростив, то дасиш раду,
Не видереш вже з кулака.
Погасло світло, то пусте,
Наснага є, у поміч свічка,
Сон у обійми не бере,
Для рими довга іще нічка.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/1529360/
Вірш про осінню мряку. Про постійні дощі. Про роботу в селі. Про гарний врожай. Про худобу в полі. Про українців. Про хазяїв. Про риму.