Куди це йде стурбований Петрусь,
Ні з ким не хоче навіть спілкуватись,
Так, на гостини запросив дідусь,
Не сила ранку вже було діждатись.
Зайшов у двір чемно привітався,
– Ну, що заходьте, молодий юначе,
Дід вправно в вуса собі посміхався,
В хлопчини серце, немов м’ячик, скаче.
– Скажи, дідусю, є якась проблема,
Твої загадки геть мене бентежать,
– Онучку, любий, є одна дилема,
Бабуся, мама, ген за нами стежать.
За хату йдем без зайвих там очей,
По-чоловічи треба гомоніти,
Чи до вподоби тобі хвостик цей,
Чи доглядати будеш і любити?
Петрусь затих і волю дав сльозам,
Від радості – друзяка є на славу,
– Образити нікому я не дам,
За друга буде, а не за забаву.
– Я вірю, вірю посміхавсь дідусь,
В тобі росте справжнісінький козак,
– А можна до собачки пригорнусь?
– Горнись, горнись у цьому ти мастак.
Вірш неочікуваний подарунок. Про похід Петруся. Про гостини в дідуся. Про стурбованість онука. Про бентежні загадки. Про чоловічу розмову. Про хвостатого друга. Про сльози радості. Про обійми з собачкою.