Ох, сорока-білобока,
Не прикрила за день ока.
Пильнувала все курчат,
Які йшли, мов на парад.
А за ними квочка-мати,
Відсіч швидко може дати.
Ох, ласенькі ті клубочки,
Мами-квочки, сини й дочки.
Вмить з’явився рудий кіт,
Вправно видерся на пліт.
А тоді на вишню плиг,
Зловити розбишаку встиг.
Гострі нігті, гострі зуби,
Довели птаху до згуби.
А картина проста тут,
Не роби кривавий суд.
Попадеш сам і під плаху,
Але шкода все ж невдаху.
Вірш про сороку-білобоку. Про курчат і квочка-мати. Про рудого кота. Про впійману розбишаку. Про кривавий суд. Про невдаху.