Ледачий пес геть знахабнів,
На місяць виє, а в день спати,
Ще й поганяє всіх котів,
Хоч возом їдь чужий до хати.
Господар врізав геть пайка,
Ледащий, хай заробить хліба,
Ох, невезіння для Шарка,
Сидить над мискою і кліпа.
Хвоста волочить по дворі,
Аж тут сорока на пліт сіла,
Малі курчата гомінкі,
Вона, мов шуляк, налетіла.
Стрілою пес майнув у мить,
В зубах нахаба стрепенулась,
Тут квочка з ляку верещить,
Запізно певно схаменулась.
Для Шарка слава і хвала,
Солодка кістка, молоко,
Сорочий рід вже обмина,
Щоб знов прозріння не найшло.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/11558347/
Вірш про ледачого пса Шарка. Про котів. Про господаря. Про зменшення пайка. Про сороку. Про гомінких курчат. Про наліт на курчат. Про здобич. Про квочку. Про славу і хвалу. Про кістку і молоко.