Лину туди, де сонце і роса,
Злилися палко в одне ціле,
Вона до неба швидко відліта,
Те дійство неповторне і невпинне.
Її беруть в обійми небеса,
Тоді на вечір відпускають знову,
Лягає перлами Божа роса,
І поринає у красу казкову.
Смакують птахи той безцінний дар,
Тоді співають голосно, завзято,
Я вірю в це, скажу, без зайвих чвар,
Людині треба вже й не так багато.
Любити, вірити і нести добро,
А Бог розсудить усі наші вчинки,
Бумерангом повернеться зло,
На Божому суді будуть обжинки.
https://stocksnap.io/photo/morning-dew-UZMBI80M0J
Вірш про росу. Про сонце. Про злиття. Про відліт до неба. Про красу казкову. Про птахів. Про безцінний дар. Про співи. Про людину. Про любов, віру та добро. Про Божий суд.