Ну що, безжальне мачухно?
Сторицею вертаєш зло?
За що ж ти губиш діточок?
Війни натиснувши курок.
Свої? Чужі? Тобі, то м’ясо?
Тоді облизуєшся ласо.
Смакуєш кров – ти ж кровопивця,
Багато літ, кат і вбивця.
Де не посій, то там і родиш,
Як кошеня паршиве шкодиш.
Вони ж гнилі пайки їдять,
Твоя обгадилася рать.
Мерзенні ідоли, тирани
У груди б’ю, як в барабани.
Наслали одур на людей,
Молотять, як зерно дітей.
Десятиліттями ідуть по трупам,
Так згиньте ви у страшних муках.
За сльози, кров буде розплата
Для посіпаків і для ката.
Вірш про війну. Про безжальні вбивства на території України. Вірш про вбивцю, який відправляє людей на вірну смерть в Україні. Вірш – крик душі автора.