Іде дощ, мовби здурів,
Дід пасе в полі корів,
А в душі, немов вулкан,
Щодо баби має план.
Стара геть вже одуріла,
Інтернетом закрутила.
Вірить в те, що там малюють,
Інколи і там махлюють.
Діду, не бери плаща,
Бо погода золота.
Цілий день лиш сонце нині,
Побіжить геть піт по спині.
А старий розвісив вуха,
Ах тут раз – така мокруха.
Грім осінній, блискавиця,
Бабі певно під дощ спиться.
Змок, мов вуличний собака,
Вішався б, та де гілляка.
Голе поле вовком вий,
Чого слухав? Бо дурний!
Час худобі до хліва,
Кінчилась бабі лафа.
План давно вже в голові,
Бо терпіння на межі.
Вскочив в хату, немов звір,
Викинув смартфон на двір.
Нехай мокне брехунець,
А тобі, стара, кінець.
Баба повела бровою,
Чуєш, діду, що з тобою?
Я провину відслужила,
Чарочку тобі налила.
Бачиш, півник вже парує,
З оковитою смакує.
Картопелька з шкварочками,
Помідорки з огірками.
Брехунця рятуй швиденько,
Бо кінець кіна близенько.
Взяла пляшку вмить під руку,
Пам’ятає дід науку.
Вибіг з хати, як гусак,
Добре, бабо, хай вже так.
Посідали до стола,
Стара діду налила.
Собі також, лиш за ліки,
Життя того іще скільки?
До грудей, аж попекло,
Й до десерту вмить дійшло.
Баба діда обігріла,
Десь ще в нього взялась сила.
На печі сох брихунець,
Ох, ти ж, діду, молодець.
Не на жарт омолодився,
Старий в сон вже провалився.
Вірш про діда та бабу. Про смартфона-брехунця. Про дощ в полі. Про корів в полі. Про закон бумеранга. Про Інтернет. Про прогноз погоди. Про осінній грім та блискавицю. Про план помсти. Про чарочку на столі. Про картопельку з шкварочками. Про тепло та затишок.