Натопив лазню Денис,
Щось гребе хвороба,
Розклеївся, зовсім скис,
Ще й мучить негода.
Пішла жінка на базар,
Маска, аж по очі,
Поки вибере товар,
То чекай і ночі.
Трохи себе пошмагав
Віником дубовим,
Так на лавці задрімав,
Бачить сни казкові.
Море пестить його тіло,
А він, аж муркоче,
В голові, аж зашуміло,
Вже кохання хоче.
І взялась русалка вмить,
Поцілунки сипле,
Продовж, Боже, щастя мить,
Як очима бликне.
Кума поряд розляглась,
Німфа, що казати,
Десь хвороба подалась,
Як їх вгамувати?
Та не довго те велось,
Вернулась дружина,
Страшне дійство відбулось,
Ну, маслом картина.
Бігли голі з переляку,
Жінка поганяла,
Взяла добру дубиняку,
Кума бар’єр брала.
Тут і грязі, і курорт,
Все, що заманеться,
Будеш знати, старий, чорт,
Це все не минеться.
Вірш про Дениса. Про натоплену лазню. Про хворобу. Про жінку. Про похід на базар. Про сон на лавці. Про казкові сни. Про поцілунки та щастя. Про куму. Про страшне дійство. Про втечу голяком.