– Ой, матусю, болять ніжки,
Піднеси мене хоч трішки,
Ой, матусю, щось боюся,
Дай до тебе пригорнуся.
– Ой, матусю, час до школи,
Не була я там ніколи.
Ой, матусю, поруч будь,
І про мене не забудь.
– Ой, матусю, я кохаю,
Як з цим бути геть не знаю.
Час ішов, старіла мама,
Почалася друга драма.
– Донечко, подай води.
– Іди геть, нема коли.
– Донечко, я вкрай безсила,
– Ти вже зовсім знахабніла.
– Донечко, заради Бога,
– В богадільню тобі дорога.
– Донечко, чи заслужила?
– Давно стала всім немила!
– Донечко, це ж моя хата.
– Може вже підеш до тата?
– Донечко, певно не час.
– Ти ж тягар важкий для нас.
Богадільня третя драма,
Тягарем всім стала мама.
Свої устави, чужі люди,
Та все ж Божий суд ще буде.
Час промайнув, закрила очі,
Тихенько так, посеред ночі.
Навіщо везти, там хоронили,
Мізерець лиш заплатили.
Для чого зайві оті трати,
Не довгі ті були дебати.
Скупа сльоза геть не скотилась,
Ради людей перехрестилась.
Четверта драма – є онука,
Не в ліс, а з лісу йде наука.
Що сієш, те прийдеться жати,
Від Бога гріх не приховати.
Вірш про маму і дочку. Життєвий вірш українською мовою про невдячну доньку. Вірш про складну долю. Зневагу до матері.