Дзинь-дзень, дзинь-дзень,
Так цілий день,
Слухавка в баби не вгаває,
І діда зранку накаляє.
Ти бач, які стали круті,
Сидять по хатах, мов в норі.
Жара, не висунуть і носа,
Дід дивиться на бабу скоса.
Не довго думав і гадав,
У льосі слухавку сховав.
Ох, лемент був на весь двір,
Лютує баба, немов звір.
Біжить кума чимдуж волає,
– Чому не в зоні, хто тут знає?
З-за плоту визира Дарина,
– Знайома щось мені картина.
Це твого дідугана дійство,
Напевно зараз буде вбивство.
Вони за ним, а він на втьоки,
Отримав від життя уроки.
Немов ті фурії літали,
Ту кляту слухавку шукали.
Вона не в зоні, тута край,
– Чуєш, бабо, зачекай.
Налий за збитки моральні,
Стола накрий мені в вітальні.
Компаньйонок своїх запроси,
Швиденько, бабо, і не спи.
Стіл ломився від наїдків,
Підійшло ще пару свідків.
Кум Семен, сусід Данило,
Незадовго зашуміло.
Зашуміло, загуло,
Летіла пісня на село.
Всі забули за проблему,
Дід тихо вирішив дилему.
З льоху слухавку дістав,
Урочисто бабі дав.
– Без фанатизму, бабо, годі,
А то втоплю ще при нагоді.
Дивуєм внукам, а самі,
Геть подуріли украй всі.
Вірш про гумор. Про діда та бабу. Про слухавку. Про схованку. Про куму. Про компаньйонів. Про пісню. Про село. Про дилему. Про внуків.