В малого Данилка,
Кицька є Пушинка,
А у неї дітки,
Де взялись і звідки?
Два синочки сонечка
І біленька донечка.
Вона їх оберігає,
І погратись на пускає.
Мама, каже, – підростуть,
То самі до рук підуть,
А ти їм не заважай,
Біжи в м’ячика пограй.
– Ну, хай так, я згідний, нене,
Але ти, скажи, для мене.
Де взялись ці котенята?
Я проситиму у тата.
Хай мені таких придбає
І швиденько не дрімає.
– Секрет скажу тобі, синочку,
Ми розбили ту скарбничку.
Є тепер в нас грошенята,
Купимо для тебе брата.
– Ох, новина, так новина,
Скаче з радості дитина.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/1359292/
Вірш про Данилка та Пушинку. Про котенят. Про маму та тата. Про цікавість. Про скарбничку. Про грошенята. Про брата.