Новини все заполонили,
Від перших днів страшенної війни,
Де взяти сили і палкої віри?
Щоб струни серця не натягнуті були.
За що, у кого запитати?
Біднота йде, багатому пусте.
В далекому селі голосить бідна мати,
Вже син її додому не прийде.
Ще ті «щасливі», хто хоронить тіло,
А безліч безвісти, і сліду вже нема.
Серце – не камінь, але оніміло,
На душі крига, серед літа враз зима.
А він – соколик землю полишив,
Майнув у небо, ген десь там за хмари,
Матусю щиро так свою любив,
Не встиг, немає ще у нього пари.
Йому би жити – пестити дітей,
Кому він заважав мені скажіт?
Якийсь проклятий диявол-іудей,
Суд над невинними ураз вершить.
Вірш про страшну війну. Про новини на усіх каналах. Про війну для бідних. Про крик матері в селі. Про безліч безвісти зниклих. Про синів, що залишились без пари. Про суд над невинними.