Я звертаюсь до вас зарубіжжя,
Разом з вами зіжнемо це збіжжя,
Семимильними йдете ви кроками,
А агресор страшними уроками.
Ми довірились – йшли під крило,
Зброї вдосталь колись в нас було.
Золоті всі стелили доріжки,
Що слабо затягнути їм віжки?
Зглянтесь кров уже річкою ллється,
Це ще мало для вас там здається?
Росли реактори в нас, мов гриби,
Як рвонуть не сховаєтесь й ви.
В божевільного зброя в руках,
Страшне лихо не сниться і в снах.
Кровожерливість в нього невпинна,
Ні зіб’є апетит Україна.
А там далі подати рукою,
Білоруська земля, що з тобою?
З твого боку летить смерть на крилах,
Невже ви там піднятись не в силах.
Ну, а ви, матері, із Росії,
Зупиніте агресора дії.
Свій на свого іде – це вже край,
Ти велика, Росія, ВСТАВАЙ!!!.
Не закриють усім вам роти,
Та живі повернуться сини.
Вірш про незаконні дії російських військових на території України. Заклик до західних країн запобігти кровопролиття невинних людей. Вірш – заклик до дій Заходу та російського народу.