Поїхав цирк, а клоуни лишились,
Їхня майстерність весь дивує світ,
В ноги царю низенько поклонились,
А він з нори виглядує, мов кріт.
Маразм сильнішає, тут цього не відняти,
Порода ця без батога ні-ні,
Хай там голосить, мов вовчиця-мати,
Правитель їхній, ніби на коні.
Відкрийте очі, він уже під ним,
В безодню вас давно веде дорога,
Раділи, танцювали, що ваш Крим,
Долетять птахи уже й до Таганрога.
Танцювали блазні, як скажені пси,
Хтось з відчаю підпалював дільниці,
Тут хоч гарчи, а хоч хвостом крути,
Кати ви, душогуби та убивці.
Після вистави знову той же цар,
Весь світ сміється: не акторська гра,
Раби ви – це ваш споконвічний дар,
Порода ваша, як багно, гнила.
Вірш про царських рабів. Про російських клоунів. Про повний маразм. Про дорогу в безодню. Про танці блазнів. Про підпалені дільниці. Про катів, душогубів та вбивць. Про сміх усього світу. Про виставу.