Я візьму й намалюю світанок,
Ось таким, яким бачу його,
Вмить вікно звільню від фіранок,
Пестить сонця враз ніжне тепло.
На черемусі стих соловейко,
Вже зозуля на варті стоїть,
Небо висне, ну, зовсім близенько,
Горизонт десь до себе манить.
М’ячем серце у грудях забилось,
Як люблю я цю Божу красу,
Все так є, воно не наснилось,
Я цим дихаю щодень живу.
Вірш про Божу красу. Про намальований світанок. Про тепло сонця. Про соловейка на черемусі. Про зозулю на варті. Про красу на яву.