Сховалось сонце, як і не було,
А дощ періщить, миті не вгаває,
Грибів у лісі, мовби всім на зло,
Негода за ворота не пускає.
Є відчайдухи, дощовик й гайда,
Хай йому грець, не гоже пропустити,
А там перлинами вода,
Ну, як, скажіть, красу цю не любити?
Блищать голівки вимиті, аж-аж,
Немовби просять вже пора зрізати,
Такий осінній нині в нас кураж,
Хоч дощ, але не хочеться проспати.
Вродили – це вже гріх сказати ні,
На всякий смак, на всякого гурмана,
І не сиділось вам, скажу, мені,
Хоч під дощем, но вправно пакувала.
Собі це так, все людям роздаю,
Нехай смакують – тут мені не шкода,
Круїз у ліс всім серцем я люблю,
І не зупинить дощова негода.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/13817874/
Вірш про гриби в лісі. Про негоду. Про постійні дощі. Про відчайдух у лісі. Про осінній кураж. Про красу. Про похід по гриби.