Летіли лелеки над хатами,
Зазирали в вікна до мами,
А мама не бачить, не чує,
В засвіт сердечна мандрує.
Свічечка горить, догоряє,
Вся родина гірко ридає.
А вона, немовби сміється,
Ой, не плачте, лихо минеться.
Віджила своє на цім світі,
Сивиною коси сповиті.
Натруджені руки враз склала,
Немало в житті бідувала.
Прийшла смерть, забрала раптово,
І була нагода чудова.
Мама щиро на ніч молилась,
А тоді тихенько схилилась.
Душа з тіла майнула,
Та мама навіки заснула.
Ой, не плачте, діти, не треба,
Бо дорога ясна до неба.
Ой, не плачте, любі онуки,
Полишила земні я вже муки,
Ви молітесь щиро і кайтесь,
До Бога частіше звертайтесь.
Вірш про мамину вічність. Про горе для родини. Про натруджені руки. Про раптову смерть. Про нічну молитву. Про відхід душі. Про плач дітей та онуків. Про покаянна до Бога.