Підкралось зненацька кохання,
Весна була напрочуд рання.
Звабливо всміхнулась дівчина,
На те є важлива причина.
І легінь наснивсь серед ночі,
Збентежили серце ті очі.
Почула пташина співає,
А серце, серце волає.
Вийди, послухай на двір,
Зустрінеш його лиш повір.
Вже сонце мостилося спати,
Не гоже надію втрачати.
Вийшла на лаву вмостилась,
Звідкіль ця красуня з’явилась.
Аж ойкнула, ті самі очі,
Прогомоніли до ночі.
І так закрутило кохання,
Ой, доню, щось пташка ти рання.
Серце, матусю, співає,
Воно лиш один раз кохає.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/12128379/
Вірш про раннє кохання. Про ранню весну. Про посмішку дівчини. Про бентежність серця. Про захід сонця. Про красуню. Про доню. Про матусю. Про спів серця.