Вмостилося вороняччя
На старезну липу,
Вередливе, нетерпляче,
Наробило крику.
А та стогне, годі вже,
Дайте віку дожити,
Воно гадить, як дурне,
Що тут говорити.
Мостять кубла, а нащадки
Дзьоби розкривають,
Неопірені, ще гадкі,
Вже свій голос мають.
Прийшла осінь, ну, а липа,
Листя поскидала,
Та не бачить вона світу,
Вмить всихати стала.
Лячно день і ніч рипить,
Ну, а те волає,
Вожак зграї в даль летить,
Іншу вже шукає.
Вітер шуму наробив,
Розчерхнулась липа,
Від навали то звільнив,
Розлетілась свита.
Від коріння пагінець,
Угору подався,
Життя йде, ще не кінець,
Вітер посміхався.
Вірш про життя. Вірш про шкідливих ворон, що псують липу. Вірш про тварин, про рослин, про природу