Ох, зрадлива, доле,
Мов перекотиполе,
Де не сій там родить,
В оману заводить.
У коханні зрада,
Яка ж в неї вада?
Мов маківка в полі,
Не дав Господь долі.
Хто йде, той зриває,
А вона волає.
За яку провину?
Товчуть в груди, спину.
Ох, сирітський хліб,
Десь пропав весь рід.
Довіру згубила,
З вітром гомоніла.
Ой ти, вітре, брате,
Життя моє кляте.
Розвій полем зраду,
Дам собі я раду.
В монастир йде стежка,
Ген, як та мережка.
Там знайду притулок,
Душі порятунок.
Вірш про кохання. Про зраду. Про сирітський хліб. Про стежку в монастир. Про притулок. Про душі порятунок.