Холодний вечір на порі,
Усі біжать до хати,
У бабці дрова на межі,
Як буде виживати?
Пенсія, так, то копійки,
Сльоза впала додолу,
Картопля є та огірки,
Тут дякуючи Богу.
Забула м’яса давно смак,
Усе на ліки йде,
Може робила що не так?
Жаль серце навпіл рве.
Стажу має сорок п’ять,
Тягнула, немов віл,
Руки натруджені болять,
Терпіти нема сил.
Вони трублять там на верхах,
Нехай допомагають діти,
А вони також вже в роках,
Їм ніде заробити.
Не ті роки, старі уже,
Мов в унісон трублять,
Пенсійний вік усе росте,
А ціни то не сплять.
Сіла старенька до стола,
Вечеряти вже час,
До рук картопельку взяла,
Скололо серце враз.
Так і тихенько відійшла,
В руці картоплина,
Не страшна їй уже зима,
Вона вже відтужила.
Вірш про старість. Вірш про складне життя бабусі. Важка старість в бідності. Вірш про бідність. Вірш про смерть