Село – щоденні клопоти, турботи,
Праця важка, без вихідних,
То косовиця, то городи,
Хоч нарікати тепер гріх.
Змінився побут і знаряддя,
Немає ціпів і прачів,
Але щебече пташка рання,
Село у праці – це без слів.
Ледачий є, в селі і в місті,
Є така риса людська,
Одні, мов горобці у стрісі,
А інші все і до кубла.
Плани на рік складають вправно,
Мов ті комахи клопіткі,
А подивитися, як гарно,
На чисто сполені грядки.
Пшеничка в колос подалася,
Свіженьке сіно, аж п’янить,
Я цього в місті не зріклася,
Ціную кожну святу мить.
Жасмін, мов кличе, йди сюди,
Вдихни мій ніжний аромат,
Випий джерельної води,
Вночі пильнуй на зорепад.
Село: багато в місто нас пішло,
Створили сім’ї, діточки,
Але в житті, як не було,
Туди ми линем залюбки.
https://www.pexels.com/uk-ua/search/village/
Вірш про село. Про щоденні клопоти та турботи. Про важку працю без вихідних. Про зміну побуту та знаряддя. Про переїзд у місто. Про створені сім’ї та діточок.