Палахкотить свічка, мов людське життя,
Нова гладенька, аж вогонь тріщить,
І гнітик в неї до пуття,
Лиш інколи легенько затремтить.
Щораз тихенько хилить її в бік,
Не той вогонь стає, не та уже і сила,
Частіше й гнітик вже тремтить,
І віск, мов сльози, жалібно пустила.
Тихенько так вона вже відгоріла,
Підсвічник воском залишивсь сповитий,
Чиясь рука той гнітик придушила,
Бо під кінець він став уже коптіти.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/3779019/
Вірш про свічку. Про палахкотіння. Про людське життя. Про тріск вогню. Про тремтіння гнітика. Про втрату сили. Про віск на підсвічнику. Про коптіння гнітика.