Котиться клубком життя
Швиденько вниз з гори,
В одного усе до пуття,
А другий так аби.
Живе одним прожитим днем,
Там не рости трава,
Не встигне – допікає щем,
Доробить дітвора.
Аби собі, аби до рота,
Така уже натура,
Бігають діти, мов голота,
Кістки одні і шкіра.
Хай загартовуються – пусте,
Подякують ще щиро,
Росте щоденно черевце,
Лице геть пожиріло.
Це мама з’їсть, а це для тата,
Бо він іде до праці,
Не бачать дітки в хаті свята,
Батьки украй пихаті.
Їх народили для грошей,
Любов’ю тут не пахне,
Картинка гарна для людей,
Сім’я давно та чахне.
А інші все для діточок,
Що є найкраще нині,
Біжать з гурточка на гурток,
Аж піт біжить по спині.
Гостинці, подарунки, свято,
Душа вкладається в родину,
Вже інколи і забагато,
Розбещують дитину.
А як аукнеться колись,
Ніхто того не знає,
Долі корись, і не корись,
Вона плани ламає.
Носа пещене дере,
Старі батьки тягар,
Бідове останнє віддає,
Без роздумів і чвар.
Вірш про людські цінності. Про життя. Про ненажерливість батьків. Про недоїдання дітей. Про народження заради грошей. Про занепад сім’ї. Про протилежні сім’ї. Про любов до дітей. Про гостинці, подарунки та свята. Про розбещення дитини. Про старих батьків. Про тягар для дітей.