Старезний кіт тихо дрімав,
Вмостивсь на підвіконні,
У снах своїх він десь блукав,
Прикривши очі сонні.
Аж десь взялась вмить бджола,
Гуде, впину немає,
Летить у наступ на кота,
А той на вус мотає.
На ніс вмостилась і дзижчить,
А кіт повів лиш оком,
Та ще не довго, лише мить,
І згинеш ненароком.
Схопив, зубами придушив,
І викинув додолу,
Швиденько віку вкоротив,
Нагоду мав чудову.
Хоч і старий котяра, так,
Не гоже докучати,
Ще спритність є, він тут мастак,
І жалом не злякати.
Світило сонечко крізь скло,
Кіт знову задрімав,
Мовби нічого не було,
А все ж бджолу владнав.
Хоч жало маєш та не лізь,
Май совість і повагу,
Ще є спритніший, стережись,
Бо вмить підеш на плаху.
Вірш про кота. Вірш українською мовою, про старого кота, якого потурбувала бджола, чим і поплатилась. Вірш про тварин.