Кричала, чуєш, зупинись,
Та на всі боки подивись.
Ген, той зимовий зорепад,
Який не повернеш назад.
А там весняний першоцвіт,
І нам неповних двадцять літ.
А поряд десь спекотне літо,
Було тут зраду пережито.
Зима сипнула снігом в душу,
Тепер забути тебе мушу.
А як? Ти, чуєш, розкажи?
Твої скрізь бачу я сліди.
Ще відчуваю поцілунки,
Горну до серця подарунки.
Від зради ліки не знайти,
Палити враз треба мости.
Вірш про зраду. Про зимовий зорепад. Про весняний першоцвіт. Про молоді роки. Про спекотне літо. Про засніжену зиму. Про забуття. Про сліди коханого. Про поцілунки на вустах. Про подарунки.