Ворона вмостилась
На суху гілляку,
Та вмить обломилась
Вона з переляку
Почала волати,
Аж йде пара з дзьоба,
Кого покарати,
Ох, дятел худоба.
Забув свою справу,
Комахи обсіли,
Мовби за забаву,
Ту кору об’їли.
Дятел нагодився,
Чемно привітався,
Ти вкрай розлінився,
Ось ти і впіймався.
Вправно налетіла,
Почала довбати,
Зав’язалась бійка,
Як їм раду дати?
Птаство позліталось,
Оце то халепа,
Дятлові дісталось,
І стара дурепа.
Погубила пір’я,
Каркала без впину,
Одне лихослів’я,
Розгубила слину.
А дятел вклонився
Публіці низенько,
Довбати вмостився,
Бо вечір близенько.
Вірш про ворону та дятла. Про суху гілляку. Про воронячий крик. Про комах на дереві. Про приліт дятла. Про бійку між птахами. Про каркання.