Ішов у парі, так рука в руці,
А друга стан дівочий обіймала,
Було вже літо на межі,
Осіння стежка в далину лягала.
Заздрісні очі бачили те все,
Не мали спокою у день і серед ночі,
Їхнє кохання смуток лиш несе,
Невже все їй, а серце вірити не хоче.
Щоб не було їх треба розлучити,
Дала чар-зілля, радість не вгава,
Тепер вона з ним буде жити,
Тіло її, а з іншою душа.
Тихо згасав, немов свічка церковна,
Назад немає вороття,
Така вона страшна любов гріховна,
І не спасе в молитві каяття.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/2379010/
Вірш про гріховну любов. Про пару закоханих. Про заздрісні очі. Про розлучення. Про чар-зілля. Про згасання життєвих сил.