В двері стукає війна,
Скажена, мовби та вовчиця,
У вікна грізно зазира,
І в день, і в ніч їй все не спиться.
Душа від відчаю кричить,
Немов поранена та птаха,
А серце лячно так тремтить,
Як то під ним лежить вже плаха.
Години линуть, дні та місяці,
Із болем, відчаєм надія не вгаса,
Земля волає – ні війні!
А сатана все роги наставля.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/11489908/
Вірш про війну. Про крик душі. Про тремтіння серця. Про біль та відчай. Про надію. Про сатану.