Позлітались горобці,
Затіяли бійку,
Незлюбили украй всі,
Сороку злодійку.
Розпустила та хвоста,
Ще й підняла крила,
Тута справа не проста,
В дзьобі в неї сила.
Горобці, мов саранча,
Летять, нема впину,
Непомітили кота,
Йде, вигнувши спину.
Немов яструб налетів,
Та й впіймав сороку,
Задушити не зумів,
Все ж мала мороку.
Вирвав пір’я із хвоста,
Натерпілась страху,
Обмина тепер кота,
Мисливця-невдаху.
Що, сказати, горобці,
На вишні вмостились,
Ох, які ж ми молодці,
Сороці помстились.
Літа нині без хвоста,
Все птаство глузує,
В ньому вся її краса,
Нехай не пліткує.
Вірш про горобців. Вірш українською мовою про помсту горобців сороці. Вірш про колективну роботу горобців. Вірш про тварин.